Блюденова Марія НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ МОВНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ВИВЧЕННЯ БЛИЗЬКОСПОРІДНЕНИХ МОВ

 

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ МОВНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ВИВЧЕННЯ БЛИЗЬКОСПОРІДНЕНИХ МОВ

 

Марія Блюденова,

студентка ОС «Бакалавр»,

ОП «Переклад, міжкультурна та ділова комунікація»,

Маріупольський державний університет у Києві, Україна

Науковий керівник: Гайдук Неллі Анатоліївна,

кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної філології

 

Анотація. Статтю присвячено дослідженню встановлення специфіки українсько-польських омонімів, визначення основних чинників у вивченні близькоспоріднених мов; профілактиці міжмовної інтерференції як важливої складової вивчення будь-якої нерідної мови, при якій особливо гостро стоїть проблема конфронтації мов з близьким лексичним складом.

Ключові слова: близькоспоріднені мови, інтерференція, міжмовні омоніми, фонетичний матеріал.

Переклад близькоспоріднених мов – це процес перенесення тексту з однієї мови на іншу, які мають спільне походження, тобто є близькими за лексичним складом, граматикою та іншими характеристиками. Цей вид перекладу може бути складним, оскільки між мовами можуть існувати різниці в лексичному складі, фонетиці, синтаксисі, граматиці та інших аспектах, які можуть впливати на точність та правильність перекладу. На думку сербського вченого Боголюба Станковича, «близькоспорідненість мов не лише вимагає, а й навіть диктує своєрідні методологічні підходи до вивчення слов'янських мов та методичні прийоми навчання слов'янським мовам в інослов'янському оточенні» [5].

Огляд основних розбіжностей у фонетиці, лексиці двох мов, встановлення специфіки українсько-польських омонімів, визначення основних чинників у навчанні близькоспоріднених мов є метою нашого дослідження. У відомих «Тезах Празького лінгвістичного гуртка» справедливо наголошується: «Кожна мова в кожну епоху має свою особливу лексичну систему. Але оригінальний характер кожної з цих систем виступає з особливою ясністю лише при зіставленні однієї системи з іншою» [3]. У цьому контексті за визначенням дослідників А. Кричківської, І. Анкіної, Л. Білогорки доцільно враховувати, що у процесі викладання перекладу близькоспоріднених мов важливо використовувати фактор рідної мови, на яку можна спиратися як на систему, що пришвидшує засвоєння іншої граматичної системи та її лексичного наповнення, спорідненість мов створює умови для міжмовної інтерференції [2].

Є помилкове судження щодо міжмовної омонімії, що переклад близьких мов легше, ніж з далеких. Переклад на українську мову з польської показує специфічні, не завжди можливі до подолання труднощів, в ньому укривається багато загроз. Одна з таких загроз – це існування в споріднених мовах слів, які однаково звучать, але означають різні речі. За думкою Н. Струкової та Г. Маслової, під час вивчення польської мови треба звертати увагу на те, що мови віддавна впливали одна на одну. Взаємовплив позначився на обох літературних мовах, до того ж на всіх рівнях. Вже на побутовому рівні ми можемо спостерігати слова неоднакового семантичного обсягу. Тому треба пам'ятати про міжмовні омоніми та своєчасно звертати на них увагу [4].

Таких прикладів чимало: гарнітур («комплект, набір предметів певного призначення») – garnitur («чоловіче вбрання, яке складається із брюк та піджака, костюм; набір предметів для певного призначення»); склеп («закрите підземне приміщення, в якому зберігаються труни з померлими) – sklep («магазин»); оwoc – «фрукт» тощо [4].

Слід зазначити, що не менш важливою проблемою є переклад сленгу. Він характеризується більш-менш яскраво вираженим фамільярними забарвленням, пригнічуючи більшість слів і словосполучень. Наприклад: Ziom – чувак; Кітаć – дрімати; Fajki – сигарети; Spoko – класно, круто; Iść z buta – йти пішки; Nie ogarniać – не розуміти; Filmować się – хвилюватися; Ziom/ziomek – приятель; Kumpel/kumpela – подруга; Facetka – дівчина, жінка, вчителька; Beka z czegoś – сміятися з чогось; Hejcic, hejtować – ненавидіти, хейтити; Lajkować – ставити лайки у соцмережах; Tapeta – (пол. шпалери) – в значенні надмірного макіяжу. Або також можуть виникнути складності при перекладі скорочень: nmzc – nie ma za со (будь ласка); ij-już jestem (я вже тут); nwm – nie wiem (не знаю);dozo – до зустрічі (так пишуть, але не говорять словами). Можуть виникнути складності в розумінні значення окремих слів і висловів сленгу, головним чином через недостатньо ясну мотивацію багатьох лексико-фразеологічних одиниць. Особливу увагу варто приділити фонетиці, адже вимова в польській мові значно відрізняється від української; різницю у фонетиці можна спостерігати як на рівні голосних, так і на рівні приголосних, наприклад носові голосні ці звуки не притаманні українській мові. Адже вони були втрачені у всіх інших живих слов'янських мовах і вимовляються вони із запізненням носового призвуку.

Ще однією особливістю є відсутність протиставлення довгих і коротких голосних, які притаманні українській мові. За висловлюванням Є. Костик, «сучасна теорія перекладу наголошує на необхідності збереження національної і історичної специфіки оригіналу. Труднощі перед перекладачем щодо історичного і національного колориту виникають вже тоді, коли перед ним постають не окремі елементи контексту, а якість, яка в тій чи іншій мірі властива компонентам твору: мовному матеріалу, формі та змісту. У зв’язку з цим, перекладачу слід зберегти не формальні риси тексту, а їх смислову якість, а також ті засоби, за допомогою яких можна передати більш чіткіший зміст своєму читачеві. В цьому, власне, і полягає принцип реалістичного перекладу [1].

Cлід звернути увагу на ще одну проблему перекладу, як інтерференція, яка є негативним перенесенням із рідної мови до мовлення іноземною мовою формально-корелятивних слів із неповним збігом і слів із повною семантичною невідповідністю. Більшість сучасних вчених, які досліджують цю проблему, визначають інтерференцію як негативний результат перенесення мовних ознак рідної мови, двомовлення іноземною мовою якого є встановлення помилкових тотожності на формальному та семантичних рівнях [4]. Види та типи інтерференції, що виокремлюються сучасні методичній науці, можна класифікувати з використанням таких критеріїв: джерело інтерференції (міжмовна, внутрішньомовна, змішана), галузь дії інтерференції (фонетична, лексична, граматична), ступінь урахування білінгвом диференційних ознак нерідної мови (наддиференціація, недодиференціація, реінтерпретація, розбіжностей), форми прояву інтерференції (явна, прихована).

Отже, можна зробити висновок про те, що переклад близькоспоріднених мов має свої особливості та проблеми. Об’єктом теорії міжмовних перетворень є перекладацькі трансформації (прийоми, що сприяють досягненню еквівалентності перекладу та передбачають процедуру перетворення з метою переходу від одиниць оригінального тексту до одиниць перекладу) та деформації (пов’язані з певною перекладацькою втратою). Слід зазначити, що треба враховувати специфіку та характер перекладу мовних одиниць. Вивчення слов'янських мов в інослов'янській аудиторії передбачає низку лінгводидактичних та методичних особливостей.

Література

1. Костик Є. Актуальні проблеми міжнародного перекладу. ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» 278 с.

2. Кричківська О., Анкіна І., Білогорока Л. Методика викладання слов'янських мов та особливості їх перекладу Актуальні проблеми філології та перекладознавства. Хмельницький, 2022. №24. С. 14 – 18.

3.  Празький лінгвістичний гурток. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. Київ : ВЦ «Академія», 2007. Т. 2 : М – Я. С. 263-264.

4.  Струкова Н. В., Маслова Г. М. Проблеми викладання польської мови українськомовним громадянам. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2018 №32 том 1. С. 105 – 107.

5. Аjdаčić, D., Nepop-Аjdаčić, L. Poredbena srpsko-ukrаjinskа frazeologija. Beograd: Аlmа. 2015.