Ільховська А. М. СУЇЦИДАЛЬНІ МОТИВИ В НОВЕЛАХ М. ХВИЛЬОВОГО

 

СУЇЦИДАЛЬНІ МОТИВИ В НОВЕЛАХ М. ХВИЛЬОВОГО

 Ільховська А. М.

Наук. кер.: Доброскок С. О., к. філол. наук

Запорізький національний університет

У статті розглядається суїцидальні мотиви в новелах М. Хвильового. З’ясовано біографічні відомості та життєві периферії, які стали фундаментом для моделювання мотивів самогубства в аналізованих творах. Розкриваються внутрішні переживання автора під час воєнних і революційних подій 1918-1921 рр., які відобразились в літературній творчості.

Ключові слова: суїцидальність, мотиви, революція, Батьківщина.

 Микола Хвильовий – загадкова та постійно досліджувана постать, адже багато фактів з його біографії досі є в невизначеними та суперечливими, такі, наприклад, як обставини смерті, інтерпретація деяких творів, зокрема й поява ідеї самознищення.

Метою дослідження є вияв та аналіз суїцидальних мотивів у новелах «Редактор Карк» та «Я (Романтика)» М. Хвильового.

Для досягнення мети потрібно вирішити такі завдання:

1) виділити основні події воєнного періоду автора, які сформували його як творчу особистість;

2) з’ясувати, які суїцидальні мотиви має новела «Редактор Карк»;

3) дослідити настрої самогубства автора в новелі «Я (Романтика).

Микола Хвильовий був активним учасником військових подій, зокрема, в українсько-польській війні 1918-1919 рр., де він служив у складі армії УНР. Військовий досвід і переживання бойових дій суттєво вплинули на його погляди на війну, героїзм, але також деструктивно позначилися на його психіці.

Відразу після потрапляння до 7 роти 30 запасного полку в Чугуєві Хвильовий стикається з майбутнім символом хамства та брутального насильства для творчості – капітана Лебедєва. Коли Хвильовому довелося перед смертю пояснювати другові, чому неможливо жити в таких умовах чесній людині, яка поважає свою гідність, письменник звертався саме до жахливого образу капітана-садиста, що тішився катуванням своїх вихованців. Згодом він вирушає на фронт, але труднощі, пов’язані з війною, не ставали для нього проблемою – навпаки – розпалювали його героїзм.

Після демобілізації в 1917 році М. Хвильовий стає активним учасником революції, але глибоке розчарування в поведінці українських соціалістичних партій і незадоволення гетьманщиною спричинили серйозну кризу в його світогляді. Він не міг погодитися з тим, що романтичну закоханість у свою країну вважав химерою. В новелі «Редактор Карк» цей настрій чітко відображається: «Невже я зайвий чоловік, – питав Карк – що люблю безумно Україну» [1, с. 42]. Далі в сюжеті є репліка Нюсі зі згадкою козаччини та описом, що «це символ безумства хоробрих», після яких «Карк зблід і схопився з канапи. Але не повірив тому, чого хотілося. І було тоскно. Карк пішов у свою  кімнату, сів біля столу, в якому був бравнінг. Так просидів до трьох годин ночі...» [1, с. 43]. 

Ми трактуємо цю сцену в сюжеті так: козаччина – це символ революції для Хвильового, який палко вірив у створення української державності, а відповідна реакція Карка – думки про зброю та самогубство.

Наступним етапом життя митця є тимчасова довіра більшовикам і створення свого загону «вільного козацтва», але ця подія закінчилась для нього мало не трагічно – його врятувала втеча від армії Директорії.

Далі доля письменника була така ж мінлива, як і влада на українських землях. Проте зрештою він повертається на українську сторону. Згодом він майже не згадує своє військове минуле і починає новий етап свого життя.

Але настрій та думки М. Фітільова можна відслідкувати в літературній творчості, бо він переживав через зречення своєї Батьківщини та перехід на бік більшовиків. Як герой «Я (Романтика)» [1], боячись перетворитись на безхребетного Андрюшу, він тоді пожертвував заради ідеалу своєю матір'ю, Вітчизною. І подія в сюжеті, коли голова чорного Трибуналу Комуни убив власну матір, ілюструє, як творець цього образу стріляв у свою уяву та надії, в романтику революції. Це символ зречення своїх прагнень та ідей щодо української самодержавності.

Отже, говорячи про суїцидальні мотиви в  новелі «Редактор Карк» самогубство показано через образ браунінга. Цей револьвер кілька разів з'являється на столі та в столі персонажа. І хоча самогубство по факту не відбувається, ця ідея неодноразово виринає.

У «Я (Романтика)» сюжет не прямо зосереджується на суїцидальних актах – ці мотиви виражаються через внутрішній конфлікт і психологічний стрес головного героя, що впливають на його ставлення до життя та світу.

Література

1.        Хвильовий М. Сині етюди. Харків, 1922. 194 с.

2.        Хвильовий М. Твори : у 2 т. Київ : Дніпро, 1990. Т. 1. 650 с.