Пустовойтенко Тетяна ПРОБЛЕМА САМОТНОСТІ В РОМАНІ В. ЛИСА «КАМІНЬ ПОСЕРЕД САДУ»

 

ПРОБЛЕМА САМОТНОСТІ

В РОМАНІ В. ЛИСА «КАМІНЬ ПОСЕРЕД САДУ»

 

Пустовойтенко Тетяна

Науковий керівник: Ніколаєнко В.М. к. філол. н.,  доцент кафедри української літератури, Запорізький національний університет

 

Анотація. У статті розглянуто проблему самотності в романі Володимира Лиса «Камінь посеред саду», її причини та наслідки.

Ключові слова: самотність, відчуження, потрібність, синтез жанру, інтертекстуальні вкраплення.

 На сьогоднішній день, проблема самотності в літературі стала осереддям для вираження буттєвості людського існування. Письменники часто звертаються до неї задля того, щоб змусити читачів задуматися над власним життя та відносинами в соціумі, адже дуже часто в сучасному світі стирається відчуття спільноти та духовної близькості між людьми. Предметом дослідження обрано роман Володимира Лиса «Камінь посеред саду», тож завдання полягає в аналізі проблеми самотності та особливостей її художньої репрезентації на прикладі зазначеного твору. Власне, метою нашого дослідження є осмислення проблеми самотності в романі В. Лиса «Камінь посеред саду».

Цей роман приваблював багатьох дослідників: Н. Демченко, А. Чалу, К. Золотарьову, О. Евмененко, О. Самелюка, О. Вертипорох та ін., проте проблема самотності поки що залишається поза увагою наукового інтересу, тому дослідження теми доречне.

У психологічних словниках «самотність» трактується як стан людини, що знаходиться в незвичних умовах ізоляції від інших людей [див.: 2, с. 449].

Саме такий стан переживає головний герой психологічного детективу В. Лиса «Камінь посеред саду». До речі, автор визначав жанр свого роману як «внутрішній», адже відбувається проникнення у внутрішній стан героя, який шукає своє «я», саме це й зумовлює особливість твору, а детективний і психологічний складники оповиваються таємницею містичності.

Оскільки наявність детективної лінії в романі передбачає процес розслідування злочину, зазначимо: зав’язка твору відповідає одній із вимог жанру. Андрія Трояна, прибитого каменем, знаходять у саду мертвим. З’ясування таємниці вбивства змушує зануритися в історію самотності героя, що і стала причиною смерті. В. Лис вдається до містичного складника: загиблий з’ясовує мотиви своєї смерті. Таким чином, письменник створює атмосферу психологічної напруги для вираження філософських думок щодо людського існування.

Із психологічного розслідування Андрія розуміємо, що він – той, хто «загубився» в собі: «Чужий самому собі» [1, с. 2], який постійно «не певен у собі» [12, с. 4]. Він мріяв про щасливе, сповнене перспектив майбутнє, маючи для реалізації своїх амбітних планів і прагнень неабиякий потенціал. Але кар’єра не склалася, родина розпалася. Розуміння неспроможності Андрія реалізувати свої таланти вперше звучить з вуст його дружини Магди: «Ти надто багато надій подавав, золотко. Пригадай, як ти обіцяв, що будеш іти вгору, варто нам лише закінчити інститут. Як будеш робити мало не геніальні відкриття. Де вони, твої успіхи і відкриття? Твоя кар’єра? Твої всесильні друзі?» [1, с. 8].

Розлучення із коханою підштовхує до занурення у власні  переживання, поглиблює стан самотності: «Я раптом фізично відчув довкола себе порожнечу. Неначе я сам самісінький на величезному стадіоні. Почував себе цілою юрбою, якій ні з ким спілкуватися і сперечатися, бо нікого більше на стадіоні немає. Це було дивне відчуття, аж я здригнувся й оглянувся довкола. А втім, поруч мене й справді було порожньо – і праворуч, і ліворуч на якийсь десяток місць. Я наче кимось спеціально посаджений в карантин» [1, с. 10]; «І моя душа теж безлюдна» [1, с. 2].

Фактично Андрій відчуває самотність як фізично, так і морально. Пробуючи протистояти цьому виснажливому для себе стану, чоловік намагається знайти ту, що замінить дружину, допоможе заповнити душевну пустоту сенсом життя: «номер Каті. Моєї Каті. Жінки, яка мені потрібна. Яка мене порятує. Порятує мене…» [1, с. 36]. У пошуку рідної душі він обіймає не одну жінку, але жодною захопитися, тим паче закохатися, неспроможний, тому переймається вічним питанням: «Невже причиною – моя самотність? Чи в мене справді народилося почуття до нашої лялечки?» [1, с. 27]. Андрій боїться залишатися сам-на-сам, проте чудово усвідомлює неможливість подолання цього всепоглинаючого стану власної самотності: «я самотній. Самотній. Само… Ще одне слово й виходить – так само… Як було вчора і позавчора. Стан, до якого я прирік себе сам» [1, с. 35].

Отже, проблема в самому Андрієві: він хоче бути ідеальним та жити в досконалому світі, проте такого не буває, а тому чоловік не готовий сприймати свою неідеальність: «мені хотілося, щоб мої колеги по роботі, товариші, з якими все-таки прожито п'ять років, побачили мене інакшим, ніж я був останнім часом» [1, с. 36]. Через відчуття самотності, Андрій постійно звертається до минулого і це є проблемою, адже він розуміє свій стан, розуміє, що причина в ньому, проте завжди марить спогадами. Окрім всього, причиною самотності є й невміння відпускати минуле, яке не дає можливості рухатися вперед: «Я сів на мокру сиру землю. Сидів і згадував. Учорашнє. Місячної давності, двомісячної. Картини виникали і зникали в моїй свідомості, але це були швидше клапті, що намагалися з'єднатися у цілісний ланцюг, але не могли. Учора я знову був самотній. Ні, самотній я сьогодні, бо вчора згадав, що в мене є Іринка, що я можу поїхати до неї. Тепер я сидів і не знав, що робити далі. Назад я вернутися не міг, йти не було куди, треба було щось робити, а сил не ставало» [1, с. 43]. Андрію немає заради чого/кого жити, тому все видається йому безглуздим та примітивним, а самотність створює ілюзію абсурдності світу. Головний герой «загубив» власне призначення на землі, а це, у свою чергу, посилює його емоційний стан самотності, що вкотре штовхає на пошук близької для себе людини: «Самота, якої так боявся сьогодні, змусила вчепитися за Люсю» [1, с. 35].

Варто наголосити на тому, що Ясенівка – рідне село героя – виступає в романі тим місцем, де Андрій зможе почати життя спочатку, проте цей «початок» трагічно закінчується.

Отже, проблема самотності в романі В. Лиса «Камінь посеред саду» домінує, автор показав героя, який «хворіє душею», показав прагнення людини позбутися самотності. На деякий час забути про свою самотність Андрій може лише тоді, коли біля нього з’являється жінка, яка його вабить, проте в яку він так і не закохується. Саме через прагнення бути потрібним комусь, проявляється його психологічний стан.

Література

1. Лис В. Камінь посеред саду. URL: https://readukrainianbooks.com/2355-kamin-posered-sadu-volodimir-lis.html#google_vignette

2.  Шагар В. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків :  Прапор, 2007. 640 с.