понеділок, 4 грудня 2023 р.

Золотаревська Таїсія Геннадіївна ГЕТЕРООБРАЗ ПОЛЯКА В УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ ПІСНЯХ ХVІІІ СТ.

 

ГЕТЕРООБРАЗ ПОЛЯКА

В УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИЧНИХ ПІСНЯХ ХVІІІ СТ.

Золотаревська Таїсія Геннадіївна,

студентка 1 курсу магістратури

Павленко Ірина Яківна, д. філол. н., професор

Запорізький національний університет 

Анотація. У розвідці поставлене питання про динаміку трансформації під впливом новим соціокультурних обставин  гетерообразу поляка в українських історичних піснях, його рух від «чужого» до «іншого».

Ключові слова: імагологія, автоімідж, гетероіміжд (гетерообраз), історична пісня.

  У сучасному українському літературознавстві, за визначенням Дмитра Наливайка, відбувається «розширення горизонтів» компаративістики. Одним з таких «горизонтів» є літературна імагологія. Предметом цієї компаративної галузі є літературний етнообраз, «під яким розуміємо такий літературний образ, що конструює не лише індивідуальні риси, а й етнічну (національну) ідентичність зображуваних персонажів, краєвидів чи історичної минувшини, подаючи певні їхні ознаки як «типові» для відповідної країни, «характерні» для цілого народу» [2, с.54].

Звертаючи увагу на сам термін «етноімагологія» Бровко О.О. наголошував, що передусім це «галузь літературної компаративістики, що вивчає зображення в національній літературі інших народів і країн» [1, c.171]. Але за своєю природою імагологія є міждисциплінарною галуззю знання, що спирається на досягнення багатьох дисциплін, перш за все культурної антропології, тому вважаємо за доцільне і можливе екстраполювати завдання та предмет літературної імагології на дослідження фольклору, перш за все тих жанрів, які орієнтовані на збереження історичної пам’яті, а отже розкривають уявлення творців та трансляторів фольклорних текстів про представників свого народу та інших народів, які відігравали значну роль у його історії та культурі. Рух фольклорних творів, що втілювали колективне бачення минулого та представників у подіях, що відбувалися, різних народів, призводив до формування узагальнених характеристик не лише українців, але й татар, поляків, росіян тощо, творення досить стабільних узагальнених образів різних народів.

За співвіднесенням індивідуальних характеристик з конкретною національною ідентичністю «розрізняють образ власного етнокультурного Я – автообраз (чи автоімідж, auto‑image) та образ Іншого – гетерообраз (чи гетероімідж, hetero‑image), а за семантикою їх можна ділити на образи позитивно й негативно забарвлені, символічні, карикатурні, гротескні тощо» [2, с.54]. Коли йдеться про історичні пісні, то автообраз завжди наділений позитивними характеристиками, і лише у поодиноких випадках може набирати негативних конотацій, як, наприклад, засудження у деяких варіантах творів про руйнування Січі запорожців у тому, що вони не відстояли Запорожжя.

Гетерообрази можуть набувати значення «інший», «чужий», «ворожий», можуть змінюватися характеристики колишніх друзів та ворогів, що можна простежити на прикладі образу поляка/ляха в українських історичних піснях.

В українському фольклорі XVI – XVII ст. під впливом суспільно-політичних, релігійних, національних та культурних обставин в українському фольклорі сформувався образ ляха як ворога. Особливо яскраво значення «чужий», «ворог» щодо поляків виявляється у піснях Хмельниччини. Та починаючи з XVIII століття відбувається своєрідна зміна трактування етнообразу поляка від «ворожого» до «іншого». Наприклад, у пісні «Зібралися всі бурлаки» [6, с. 192] ворогом постає не поляк, а росіянин – москаль; уособленням ворожості, агресивності та лицемірства, а водночас і втіленням основних рис сформованого на той час гетерообразу росіян, стала цариця Катерина. Водночас у пісні звучить дорікання графу Потоцькому, котрий «Занапастив свою Польщу / Та взяв Україну. / Думав було, на Вкраїні / Щоб королем стати. / Пропадеш ти тепер сам / Та ще й твоя мати!» [6, с.192]. Тут вже не колективний, а індивідуалізований образ чужого, який запропастив не лише українців, але й власний народ (таким чином відбувається зіставлення долі двох народів), і ворогом став тоді, коли довірився росіянам.

Ще одним виразним прикладом зображення поляка як «іншого» є історична пісня «Понятовський» у записі Я. Новицького [5, с. 299]. У ній йдеться про битву між поляками та московитами у 1653 році, ще за часів гетьманства Богдана Хмельницького, але запис було зроблено майже через два з половиною століття після події на території Нижньої Наддніпрянщини: «Аршавики-москалики калавури зняли /А поляків-гайдамаків в потилицю гнали» [5, с. 299]. Звичайно, що творення антитетичних образів «аршавиків-москаликів» та «поляків-гайдамаків» зумовлене регіоном та часом фіксації твору, але неможливо не відзначити зближення «свого» - гайдамака та «іншого» - поляка у межах єдиного образу. Таким чином, упродовж XVIII і наступного століття образ поляка в історичних піснях поступово втрачає риси, притаманні «чужому», ворогові, і все більше набуває рис «іншого».

Звертаючись до подій сьогодення варто зазначити, що новітня історія розвитку польсько-українських відносин призвела до розширення позитивних конотацій образу поляка, сприйняття його як «свого». За часів широкомасштабної війни росії в Україні саме з поляками пов’язані уявлення про рятування, допомогу, захист, підтримку. Це яскраво виявляється у масовій культурі, піснях зокрема. Але це вже виключно авторські твори: народних історичних пісень новітнього часу не існує.

Література

1. Бровко О.О. Основи компаративістики: навчально -методичний посібник. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2012. 214 с.

2. Будний В. Розгадка чарів Цірцеї: Національні образи та стереотипи в освітленні літературної етноімагології. Слово і Час. 2007. №3, с. 52 – 63с.

3. Манакін В. М. Мова та міжкультурна комунікація: навчальний посібник. Київ: Вид-во «Академія», 2012. 281 с.

4.  Наливайко Д. Сучасна літературна компаративістика: стратегія і методи: Антологія. Київ: Вид-во «Києво-Могилянська академія», 2009. 487с.

5. Новицький Я. Твори у п’яти томах. Том 3. Упор.: Іваннікова Л., Павленко І.  Запоріжжя:  «Запорізьке наукове товариство ім. Я. Новицького», 2009. 437 с.

6. Українські народні думи та історичні пісні. Упор. Павлій П.Д., Родіна М.С., Стельмах М.П. За ред.: Рильського М.Т. Київ: Академія наук УРСР, 1955. 640 с.


Немає коментарів:

Дописати коментар