Харчева Дар’я Романівна ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУ РОМАНУ-НОВЕЛІЗАЦІЇ В. КАРП’ЮКА “ДОВБУШ”

 

ОСОБЛИВОСТІ ЖАНРУ

РОМАНУ-НОВЕЛІЗАЦІЇ В. КАРП’ЮКА “ДОВБУШ” 

Харчева Дар’я Романівна

Запорізький національний університет

Науковий керівник: Бакаленко Ірина Миколаївна, к. пед. н., доцент

Запорізький національний університет 

Анотація. У статті досліджено поняття “новелізація”, охарактеризовано основні риси роману-новелізації, проаналізовано та визначено жанрові особливості роману-новелізації В. Карп’юка “Довбуш”.

Ключові слова: роман, новелізація, жанр, композиція, інтермедіальність, інтертекстуальність

Актуальність статті зумовлена збільшенням кількості новелізацій та відсутністю наукових досліджень щодо особливостей жанру роману-новелізації В. Карп’юка “Довбуш”. Активізація кіновиробництва внаслідок технічного процесу та попиту сприяє міждисциплінарній творчості письменників, яка реалізується в інтермедіальних жанрах, що потребують вивчення.

Постановка проблеми. Взаємна рецепція кінематографу та літератури впливає на зміну текстуальних особливостей. Новелізації фільмів мають специфічні характеристики, які необхідно окреслити та дослідити, зважаючи на активізацію розвитку кіномистецтва.

Мета дослідження – проаналізувати жанрові особливості роману-новелізації В. Карп’юка “Довбуш”.

Завдання:

–      дослідити поняття новелізації;

–      охарактеризувати основні риси новелізації;

–      визначити особливості роману-новелізації В. Карп’юка “Довбуш”.

Виклад основного матеріалу. З початком активного розвитку кіномистецтва з’явилась потреба у літературних творах, які були створені на основі сценаріїв до фільмів. Існує декілька термінів на позначення жанру подібних текстів, зокрема “новелізація”, “кінороман”, “адаптація фільму”. Спільним для усіх цих видів текстів є нерозривний зв'язок з кіномистецтвом, який полягає у тому, що усі вони є наслідком процесу створення кінопродукту. Досліджували цю тему Н. Нікоряк, Т. Чорнобривець. Прикладом сучасної літературної адаптації є новелізація історичного фільму “Довбуш” (2023 рік, режисер О. Санін) [3].

Новелізація – це літературний твір, що створений на основі сценарію до фільму, тобто цей жанр є проявом інтермедіальності літератури та кіномистецтва. Важливо зазначити, що вплив є взаємним, зважаючи на те, що кінематограф у своїй основі поєднує літературу (сценарій), музику (саундтреки) та театр (дії акторів). В. Циховська зазначає: “В обговоренні інтермедіальних реляцій “література-кіно” варто враховувати, що кінематограф із його функціонуванням на суміщенні аудіовізуального ряду за своєю природою інтермедійний засіб” [6, с. 57].

Зауважимо, що новелізація має свої характерні особливості: наявність сцен, що були вилучені з кінострічки, відображення думок героя тоді, коли на екрані цей текстовий потік замінюється відповідними невербальними ознаками (вираз обличчя, жести, поза). В аналізованому творі це відображено через описи життя Марічки: “За той рік, відколи Олексу забрали, Марічка не раз думала, що краще б він її тоді не рятував ” [3, с. 61]. Більш детально описано чуттєву сферу життя батьків Олекси та Івана: “Василь Довбуш свій відчай вклав у працю. Він не дивився, що робить його жінка Настуся. Не слухав сусідів, які приходили висловити співчуття і розрадити” [3, с. 62].

Однією з поширених ознак новелізацій є наявність візуальних елементів: ілюстрацій або фотографій (кадрів з фільму). У романі-новелізації Василя Карп’юка наявно 29 фотографій, що відображають різні фрагменти з фільму та посилюють занурення читача у часопростір твору.

Особливістю новелізацій є інтертекстуальність. В енциклопедії літературознавства зазначено: “Інтертекстуальність – це використання ліричних, фольклорних, літературних тощо текстів у новому літературному дискурсі”
[4, с. 431]. В аналізованому тексті вона репрезентується народними переказами про надзвичайну силу Олекси Довбуша. “Так, так Олекса появився. Лошак у нього стрілив, а він зловив кулю отак-о пальцями і поклав у кишеню…”, – саме так у тексті описуються думки населення, коли почали ширитися чутки про випадок з орендарем [3, с. 129]. Опришки, зображені у творі, також вірили у надзвичайні здібності Олекси: “А Олексу куля не бере та шабля не рубає – непростий чоловік”. В одному з народних переказів є згадка про надзвичайну силу Олекси: “…від того мав таку силу, що го сї кулі ни брала” [2, с. 84].

На нашу думку, письменником вдало був використаний переказ про спеціальну кулю для вбивства ватажка опришків. Цікавим є діалог Дзвінчука з чоловіком, який мав вбити Олексу: “Його не будь-яка куля може вбити, а тільки срібна…” [3, с. 207], “Хіба як хтось відлиє кулю зі срібла, і тринадцять темних мольфарів зроблять над нею замовляння на смерть” [3, с. 220]. В одному з варіантів народного переказу про зустріч Олекси Довбуша з чортом та янголом зазначено: “Не згинеш ти від вїчого, аж ек хтос иабе ручницу срібнов кулев, ще й 12 зерен ярої пшениці до того, а над тим всім ще треба 12 служб відправити” [2, с. 56].

Автор визначив жанр роману, зауваживши, що твір є новелізацією історичного фільму. Цей жанр творів досліджували І. Франко, А. Ткаченко, Г. Гегель, Д. Затонський. У літературознавчій енциклопедії зазначено: “Роман – великий за обсягом епічний твір, метанаратив, для якого характерне панорамне зображення дійсності, багатоплановість на фабульному та сюжетному рівнях розвитку конфліктних ліній, ускладнений хронотоп…” [5, с. 342]. Значний обсяг твору обумовлений детальністю зображуваного, а саме: опис побуту, пейзаж, наявність двох типів художнього часу: ретроспективний (зустріч братів та Сабата:”Ще як Іван з Олексою були малими хлопцями, тато їх відправив на полонину по бринзу”) та перспективний (час перебігу основних подій). П. Волинський стверджує: ”У романі життя змальовується широко, життєвий шлях головних героїв зображується в їх взаємозв’язках, характери розкриваються багатогранно” [1, с. 86].

Панорамне зображення дійсності реалізується у детальному описі буденного життя (опис товарів на площі у першому розділі твору: “Покутяни мали більше продуктових товарів, що вдома виростили і зробили – молоко, сало, яйця. Гуцули привозили з полонини бридзу й масло, афини і гриби…” [3, с. 5]). Також доволі детально зображено обряд весілля, елементом якого є гуцульська весільна пісня ”Лежьили берви бервінковії”.

Вважаємо, що особливістю нарації у досліджуваному творі є слова, які приховано адресуються читачу. Прикладом може слугувати опис весілля Олекси та Марічки. “Саме так – князь і княгиня – на Гуцульщині величають молодих”, – оповідач пояснює реципієнту особливості обряду [3, с. 23].

Отже, аналіз роману-новелізації В. Карп’юка “Довбуш” дозволив визначити його жанрові особливості: наявність сцен, вилучених з кінострічки; (вираз обличчя, жести, поза); використання візуальних елементів, інтертекстуальність. Твір є синтезом особливостей інтермедіального жанру новелізації та роману.

Література

1.  Волинський П. Основи теорії літератури. Вступ до літературознавства [Текст] / П. Волинський. Київ : Радянська школа, 1967. 366 с.

2.  Етноґрафічний збірник : у 40 т. Т. 26. Народні оповідання про опришків / В. Гнатюк. Львів, 1910. Наукове Товариство ім. Шевченка. 354 с.

3.  Карп’юк В. Довбуш : роман. Харків : Книжковий Клуб «Клуб сімейного Дозвілля», 2023. 240 с.

4. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. Т. 1 / Ю. І. Ковалів. Київ : «Академія», 2007. 608 с.

5. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. Т. 2 / Ю. І. Ковалів. Київ : «Академія», 2007. 624 с.

6.  Циховська Е. Теоретичні дилеми поняття інтермедіальності. Слово і час. 2014. №11 С. 49–59.