Висоцька Яна Сергіївна УКРАЇНСЬКА КАЛЕНДАРНА ОБРЯДОВІСТЬ У ПРАЦЯХ ПОЛЬСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ

 

УКРАЇНСЬКА КАЛЕНДАРНА ОБРЯДОВІСТЬ

У ПРАЦЯХ ПОЛЬСЬКИХ ДОСЛІДНИКІВ

Висоцька Яна Сергіївна

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Павленко Ірина Яківна

Запорізький національний університет

 

Анотація: у статті здійснено історіографічний огляд студій польських фольклористів у царині календарної обрядовості українців.

Ключові слова: обрядовість, етнографія, фольклор, фольклористика.

Нині, коли Україна активно інтегрується в європейську спільноту,  особливого значення набувають дослідження зі слов’янської етнографії та фольклористики, зокрема заслуговують на увагу  українсько-польські зв’язки в галузі народознавства, що мають давні традиції та багату історію. Польські дослідники вписали важливу сторінку в українську етнографічну науку.

Систематичне, ґрунтовне й всебічне вивчення українського фольклору польськими науковцями починається в ХІХ столітті. Вивчаючи свій народ, польські дослідники проявляли інтерес і до інших слов’янських народів. Однак в 20-30-х  рр. ХІХ століття переважна більшість дослідників розглядала землі Правобережної, а тим більше Західної України як частину Польщі, а українське населення вважало «польським людом» [1, с. 11].

Одним з тих, хто поклав початок дослідженню етнографії був відомий польський громадський діяч, письменник, філософ Г. Коллонтай (1750 – 1812), який жив певний час на Волині та Галичині. Він одним з перших указав на необхідність вивчення життя народу, його звичаїв та обрядів. Ці думки дослідник виклав у листі до краківського видавця Яна Мая. До листа було додано детальну програму дослідження найрізноманітніших ділянок культури народу, зокрема звичаїв та обрядів, пов’язаних зі святами річного календарного циклу [1, с. 12].

У становленні польської етнографії та фольклористики значну роль відіграли такі  культурні центри, як Віленський університет та Варшавське товариство друзів науки (1800). Так, у 1804 р. невідомий автор звертається до Варшавського товариства друзів науки з пропозицією утворити спеціальний комітет, який би стежив за розвитком історичних досліджень, що передбачали б також і вивчення народної культури, зокрема побуту, вірувань і обрядів селян [6, с. 15].

Одним з найвидатніших представників українсько-польської фольклористики та етнографії можна вважати Адама Чарноцького  (1784 – 1825) відомого в наукових колах під іменем Зоріана Доленги-Хоаковського. Він був активним дослідником етнографії Волині, Полісся, Поділля, Галичини, Наддніпрянщини, а також східних регіонів Польщі. Дослідниця З. Болтарович зазначає, що «як дослідник Ходаковський був дуже оригінальний. Від села до села, від хати до хати ходив, збираючи народні пісні, описуючи звичаї та обряди, розкопуючи старі кургани» [1, с. 24]. Цінність напрацювань Доленги-Ходаковського полягає в тому, що вони мають багатий матеріал для проведення порівняння, узагальнення, а також мають чітку паспортизацію.

Серед польських вчених, хто вивчав культуру й побут українців і поляків в ІІ половині ХІХ століття, чільне місце належить етнографу, фольклористу, члену Краківської Академії наук Оскару Кольбергу (1814 – 1890). Свою наукову діяльність він присвятив вивченню традиційної культури поляків та найближчих сусідів, зокрема й українців. Прижиттєві й посмертні видання його праць, як зазначає дослідниця С. Грица, «дають неоціненний матеріал (хоча й друкований латинкою) для досліджень української культури Правобережжя, словесної творчості різних жанрів, народної музики, антропопсихологічного складу людей. Народна культура постає в цих працях у панорамі географічного опису краю, мови, одягу, їжі, праці, промислів, обрядів і звичаїв, народних пісень, інструментальної музики, що супроводжують увесь життєвий цикл селянина» [4, с. 488].

Результат збирацької роботи Оскара Кольберга становить фундаментальне видання у 38 томах під загальною назвою “Lud. Jego zwyczaje, sposób życia, mowa, podania, przysłowia, obrzędy, zabawy, pieśni, muzyka і tańce” (1857–1890), до якого ввійшли дослідження української народної творчості та матеріальної культури: “Pokucie” (1882, 1883, 1888, 1889), “Wołyń. Obrzędy, melodie, pieśni” (1907), “Białoruś-Polesie” (1968), “Ruś Karpacka” (1970–1971), “Podole” (1994) та ін. З. Болтарович слушно зауважла, що дослідження “Pokucie” О. Кольберґа – широка картина побуту й культури населення краю” [1, с. 83].

Аналізу фольклористичного доробку Оскара Кольберга в контексті українсько-польських культурних взаємин кінця ХІХ – першої третини ХХ століття присвячено дисертаційну роботу І. Церковняк. Предметом дисертації став масив лемківського фольклору в тритомному виданні «Сяноцьке −Кросненське» та засади наукової методології О. Кольберга [5].

В історії польської фольклористики виняткове значення має рік 1895. Саме тоді було створено у Львові Народознавче товариство, а також засновано його видавничий орган «Lud».

У перші десятиліття своєї діяльності під керівництвом проф. А. Каліни, товариство, згуртувавши відомих вчених у галузі народознавства й історії культури, серед яких: Я. Бодуен де Куртене, І. Франко, С. Цішевський, В. Дибовський, Б. Густавіч, Й. Каленбах, В. Лозінський, К. Потоканський, Я. Свєнтек, С. Удзеля, редагувало часопис «Lud», жваво налагоджувало контакти з європейськими й американськими установами [7, s. 14].

Детальному аналізу діяльності Товариства присвячено статтю В. Головатюк «Польське народознавче товариство на сучасній фольклористичній мапі Польщі» [3]. Дослідниця визначає основні етапи діяльності Товариства: створення 1895 року, активна робота під керівництвом Адама Фішера в період здобуття незалежності Польщею (1918), відновлення роботи з 1945 року, переміщення центру народознавчих досліджень до Любліна, перейменування інституції на Польське народознавче товариство (Polskie towarzystwo ludoznawcze - PTL) у 1947 році, а також продовження активної діяльності Товариства та інших інституцій, пов’язаних із фольклористикою та етнографією, у ІІ половині ХХ століття і аж до сьогодення.

Протягом усієї історії функціонування Товариства одним із головних завдань було налагодження міжнародних наукових контактів, зокрема і з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики, етнології ім. М. Рильського НАН України. Співпраця розпочалася ще в 60-х рр. ХХ століття.

Активній співпраці між установами сприяли видатні вчені М. Рильський, К. Гуслистий, О. Дей, В. Юзвенко, О. Федорук, С. Грица, Г. Скрипник, Л. Вахніна, Ю. Гайєк, Ю. Буршта, Ю. Кшижановський, Г. Капелусь, З Колодніцький та ін. Нині ця співпраця продовжується не тільки на рівні обміну виданнями, але й активній участі співробітників Інституту в щорічних наукових конференціях та з’їздах Товариства (Л. Вахніна, Т. Косміна, О Косміна, Г. Бондаренко, Л. Пономар). Л. Вахніна є членом установи та членом редакційного комітету двомісячника «Literatura ludowa» [3, с. 27].

Відділ мистецтва та народної творчості зарубіжних країн Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України сьогодні є одним з головних центрів у Національній академії наук з дослідження славістичної фольклористики в Україні, де українсько-польські фольклорні та фольклористичні зв’язки є пріоритетним напрямом [2, с. 13].

Отже, історіографічний огляд  в царині календарної обрядовості  дозволяє зробити висновки про значну зацікавленість українським фольклором та  обрядовістю польськими вченими упродовж останніх 200 років.   Систематичне, ґрунтовне й всебічне вивчення українського фольклору польськими науковцями, яке було розпочато ще в ХІХ столітті, триває й нині.

Літераура

1. Болтарович З.Є. Україна в дослідженнях польських етнографів ХІХ ст. : монографія. Київ : Наукова думка, 1976. 137 с.

2. Вахніна Л. К. Від фольклористики до культурної антропології: нові напрями в сучасному польському народознавстві. Сучасна фольклористика європейських країн (До ХV Міжнародного з’їзду славістів, Мінськ, 2013).  Київ, 2012. С. 4–17.

3. Головатюк В. Д. Польське народознавче товариство на сучасній фольклористичній мапі Польщі. Сучасна фольклористика європейських країн (До ХV Міжнародного з’їзду славістів, Мінськ, 2013).  Київ, 2012.  С. 18 – 41.

4. Історія української культури: наук. вид.: у 5 т. Т. 4, кн. 1. Українська культура першої половини XIX століття / Л. Ф. Артюх, В. Г. Балушок, Г. Б. Бондаренко, В. К. Борисенко, Т. М. Виврот; НАН України.  Киів : Наук. думка, 2008. 1008 с.

5.        Церковняк І.Г. Фольклористиний доробок Оскара Кольберга в контексті українсько-польських культурних взаємин кінця ХІХ – першої третини ХХ століття : дис. … кандид. філол. наук : 10.01.07. Київ, 2017.  187 с.

6. Юзвенко В. А. Українська народна поетична творчість у польській фольклористиці XIX ст. : монографія. Київ : Видавництво АН УРСР, 1961. 132 с.

7. Jasiewіcz Z., Kłodnicki Z. Przed 100-leciem Polskiego Towarzystwa Ludoznawczego Lud. 1993. T 76. S. 13 – 19.