Бланк Софія Іванівна ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ У РОМАНІ «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ» Ю. ЯНОВСЬКОГО

 

ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ

У РОМАНІ «МАЙСТЕР КОРАБЛЯ» Ю. ЯНОВСЬКОГО

 

Бланк Софія Іванівна

Доброскок Світлана Олександрівна, кандидат філологічних наук, доцент

Запорізький національний університет

 

У статті аналізуються інтертекстуальні зв’язки роману «Майстер корабля» Юрія Яновського. Досліджено багатошаровий контекст, включаючи біблійні мотиви, класичні літературні твори, а також елементи національної культури та зв'язки з творами зарубіжних авторів.

Ключові слова: інтертекстуальність, текст, дискурс, епіграф, образ.

 Інтертекстуальність, як важливий літературний принцип, завжди привертала увагу дослідників до вивчення та аналізу. У своїх тонких переплетеннях текстів, вона створює мережу зв'язків між різними творами, часто виходячи за межі одного жанру або авторської ідентичності. У цьому контексті особливий інтерес викликає роман «Майстер корабля» Юрія Яновського, де інтертекстуальні елементи не лише відтіняють історію та створюють відчуття глибини, але й впливають на сприйняття самого тексту та його символічний зміст.

Мета нашої статті полягає в тому, щоб ретельно проаналізувати інтертекстуальні зв'язки у романі «Майстер корабля» Ю. Яновського та визначити їх вплив на структуру та смисловий потенціал твору.

Задля виконання поставленої мети слід ретельно дослідити та ідентифікувати інтертекстуальні зв'язки роману «Майстер корабля», визначити їх походження та природу, як вони впливають на розвиток персонажів та розкриття сюжету, виявити їхній вклад у розбудову драматургії та характеристику героїв. Варто також проаналізувати, як інтертекстуальні елементи сприймаються читачем, визначити їхню роль у створенні естетичного враження від твору та розкритті основних тематичних аспектів.

В сучасному мовознавстві значущим напрямком досліджень стає вивчення інтертекстуальності як важливої текстово-дискурсивної категорії. Інтертекстуальність представляє собою складний механізм взаємодії текстів у мовному просторі, що дозволяє висвітлити різні аспекти співвідношення між мовними та культурними явищами.

Термін «інтертекстуальність» був вперше введений Ю. Крістевою і визначає метод дослідження тексту як системи знаків, а також взаємодію різних кодів, дискурсів чи голосів, що переплітаються в тексті. У своїй роботі, присвяченій аспектам текстології, Ю. Крістева стверджує, що ми розглядаємо як інтертекстуальність таку «текстуальну інтеракцію, яка відбувається всередині окремого тексту. Для пізнавального суб’єкта <...> це поняття, яке буде ознакою того способу, яким текст прочитує історію і вписується в неї» [2; с. 164].

Однією з ключових художніх рис, що конфігурує унікальність роману Ю. Яновського "Майстер корабля", є використання інтертекстуальності. Асоціативний вплив "чужих текстів", поєднання різноманітних форм вираження та переміщення сюжету між різними географічними локаціями створюють багатозначність, яка визначається різними можливостями інтерпретації.

До роману додано чотири епіграфи, кожен із них виконує конкретну сенсотворчу роль. Перший епіграф, позичений із поеми «Мертві душі» М. В. Гоголя, ініціює внутрішній діалог між різними часовими аспектами наративу: «Беріть же з собою у подорож, виходячи з м'яких юнацьких літ в сувору, відчайдушну мужність, — беріть з собою всі людські рухи, не залишайте їх на дорозі: ви не піднімете їх потім!..» [3] Ю. Яновський направляє це повідомлення до самого себе, бажаючи надати настанов своєму майбутньому «Я». Також до роману «Майстер корабля» автор взяв уривок із лірики Й. В. Гете:  «Nein! Hier hat es keine Not: Schwarze Mаdchen, weibes Brot! Morgen in ein ander Stаdtchen! Schwarzes Brot und weibe Mаdchen» [3] В романі цей епіграф частково віддзеркалює історію одного з головних героїв – українського моряка Богдана, який подорожував далекими країнами та дивом виходив із складних ситуацій. Проте епіграф може мати зловісний відтінок, оскільки солдатські походи часто залишали сліди насильства, руйнації та кровопролиття. Третій епіграф, викладений у романі, належить британському поету та композитору Чарльзу Дібдіну. Витримка з його вірша може слугувати ілюстрацією до одного з епізодів роману, коли персонажі спускають свій бриг на воду та влаштовують символічну трапезу на його борту. У більш широкому контексті цей вірш може бути алегорією до життєвої історії балерини Тайах, її особистих переживань і взаємин з іншими персонажами твору. Останній епіграф представляє собою початковий рядок з оди Горація «До республіки»: «O navis, referent in mare te novi Fluctus?» [3]. У визначенні образу пошкодженого бурею корабля, поет відображає виснажену громадянськими війнами Римську Республіку, якій загрожують нові та невідомі небезпеки. Цей субтекст виявляється в романі Ю. Яновського, який глибоко відчував суперечливість та безжальність радянської системи. Таким чином, використання мариністичної символіки, пройнятої духом протесту та відмови, у романі «Майстер корабля» не є випадковим: «Своїм звичаєм шторм, знявшись над морем, заносить на береги анархічності й непередбачуваного хвилювання» [3].

Також слід звернути увагу на образний рівень твору. Один із основних персонажів – Богдан – втілює в собі елементи щонайменше трьох постатей з Святого Письма. В той момент, коли читач знайомиться з Богданом, виявляється, що його життя було пов'язане з безперервними випробуваннями в морі – «ціле своє життя я невпинно топився» [3]. Це негайно провокує паралель із апостолом Петром та його пригодами разом із Спасителем. В момент, коли Христос ходив по воді, Петро вирішив йти за Ним, але, побачивши сильний вітер, злякався і почав тонути, закликаючи: «Господи, врятуй мене!» Ісус миттєво простягнув руку, щоб підтримати його [Мт. 14:31]. Залучаючи ретроспекцію, письменник розповідає про життя Богдана, де низка асоціацій чітко простежується із образом Йосифа Прекрасного. Аналогічно біблійному герою, Богдан проводить більшу частину свого життя у чужому краї, подорожуючи морем і переживаючи неодноразові корабельні аварії. Також варто згадати про ім'я, яке фараон Єгипту присвоїв Йосифу за його врятування народу від голоду – Цафенат-Панеа. Це ім'я можна тлумачити як «Бог говорить: він живе» або «Той, хто рятує життя». Натомість, у кожному випадку, коли Богдан опинявся на межі загибелі, він відроджувався, щоб урятувати себе, а водночас його дії врятували редактора від смертельної участі.

Специфічне положення в текстовій структурі твору займає образ автора-наратора, що виступає як батько двох синів та порадник-віщун. З врахуванням афористичності його висловлювань можна стверджувати, що тут присутня алюзія на біблійну постать Авраама та на проповідника Екклезіаста, а також на царів Давида і Соломона, наприклад: «радісна праця – ознака творчості», «стережіться вимовити поспішне слово» [3].

Ретельний аналіз роману «Майстер корабля» дозволив ідентифікувати значущі інтертекстуальні зв'язки. Вони охоплюють багатошаровий контекст, включаючи біблійні мотиви, класичні літературні твори, а також елементи національної культури та зв'язки з творами зарубіжних авторів.

Підсумовуючи, ми можемо прийти до висновків, що інтертекстуальність у романі «Майстер корабля» виявляється не просто як прикраса, а як суттєвий фактор, що глибоко проникає в структуру, сюжет та характери, надаючи твору багатогранність і глибину. Зв'язки з творами зарубіжних авторів, залучення біблійних мотивів розширюють культурний діапазон і відображають універсальність інтертекстуальних елементів у літературному творі.

Література:

1. Біблія. URL: https://www.bible.com/uk/bible/204/JHN.1.UMT (дата звернення 19.11.2023)

2. Іщенко О. А. Проза Мирослава Дочинця: проблематика і поетика : дисертація. Київ : СДПУ ім. А. С. Макаренка, НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2020. 164 с.

3.  Яновський Ю. І. Майстер корабля. Київ : Центр учбової літератури, 2022. 180 с.