ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ СМИСЛИ МОВООПИСІВ
МОРСЬКОЇ СТИХІЇ В ПОЛЬСЬКОМОВНОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ПЕРЕКЛАДАХ ТВОРІВ
ДЖОЗЕФА КОНРАДА «THE SHADOW-LINE» І «TYPHOON»
Носач
Андрій Володимирович
Науковий
керівник – д‑р філол. н., професор Міняйло Р. В.
КЗ
«Харківська гуманітарно-педагогічна академія» ХОР
Художньо-образне змалювання
письменниками морської стихії як важливого складника природних явищ (NATURAL PHENOMENA) почалося
із сивої давнини (з міфологічних уявлень) і є традиційним способом розширення
семантичної палітри мариністичної лексики та фразеології. Актуальним завданням
мовознавчої науки залишається «встановлення індивідуально-авторських смислів на
тлі узуальних, традиційних інтерпретацій» [2, с. 279] назв морських
реалій. Також мовознавці підкреслюють, що «саме архетипні концептуалізовані
образи найбільше підлягають корекції відповідно до традицій, звичаїв, обрядів,
культури, зрештою, народного менталітету. Тому мовний матеріал кожної мови, як
правило, засвідчує широкі потенції інтерпретації архетипних символів на
національному ґрунті» [3,
с. 31].
Традиційною для мовоописів морської
стихії є так звана предикативна метафора, «здатна виконувати дії,
притаманні живим істотам» [2, с. 282]:
Здіймалися й вітри,
поривчасті та оманливі. Вони давали надію лише для того, щоб розбити її
об гірке розчарування, порушували обіцянки того, що все вийде, і ті [течії]
конали в зітханнях, помирали в німій тиші, в якій течії були вільні нести
корабель куди завгодно – куди лише їхній лукавій душі завгодно» [Межа
тіні, с. 104] / Od czasu do czasu zrywały się kapryśne, zwodnicze
podmuchy wiatru. Dawały nam one złudzenie posuwania się naprzód,
złudzenie kończące się gorzkim rozczarowaniem, okazywało się bowiem najczęściej,
że statek nie tylko się nie posunął, lecz, przeciwnie, cofnął się. Wiatr
zamierał w głębokim westchnieniu, roztapiał się w głuchej ciszy, my zaś
stwierdzaliśmy tylko swoją bezsilność, zdani na łaskę i niełaskę złośliwych
prądów [Smuga cienia, 83]; Два пінисті гребні клином
розходилися від носа корабля, вітер співав свою пісню на одній
ноті, що дзвеніла від напруження і в якій за інших обставин для мене звучала б
уся радість життя [Межа тіні, с. 155] / Spod dzioba statku
wykwitały dwie wstęgi piany, a wiatr huczał nieustannie nad naszymi
głowami, zawodząc zuchwałą pieśń, której dzika melodia wydałaby mi się w
innych okolicznościach najwyższym wyrazem potęgi i radości życia [Smuga cienia, с. 123].
Упадає в око: у наведених
контекстах змістовний бік предикативної метафори на позначення «діянь вітру»
надзвичайно семантично розлогий, що є прикметним для творчої манери Джозефа
Конрада: ʻдавати надію, щоб потім розчарувати; порушувати обіцянки, що стане
фатальним для інших стихійʼ, ʻнапружена послідовність високих звуків, що
радувала б, але за інших обставинʼ тощо. Таку семантичну «розлогість»
засвідчують і переклади оригінального англомовного тексту, як‑от
польською – [вітри] «dawały nam złudzenie posuwania się naprzód» (давали
нам ілюзію руху вперед), [вітер] «zawodząc zuchwałą pieśń» (завів зухвалу
пісню) і в пісні цієї «dzika melodia» (дика мелодія).
Образ ХВИЛІ в
ідіостилі Джозефа Конрада також персоніфіковано в семантичній площині несамовитості
й ненависті: … звичайна хвиля обгорнула їх виром з голови до ніг
і залляла вуха, рота й ніздрі солоною водою. Вона підкосила їм ноги, шарпнула
за руки, швидко заклекотіла під підборіддям <…>
Хвилі,
здавалось, з усіх боків набігали в темряві на судно, щоб воно не могло
втекти від призначеної загибелі. В їх поводженні видно було ненависть, а
в нападах на нього – злість. Хвилі штовхали, немилосердно
били, підкидали корабель угору, жбурляли вниз, топтали
неначе живе створіння, віддане на мордування натовпові» [Тайфун,
с. 219-220] / Lecąca cząstka tego zwału, niewielki rozbryzg,
oplotła ich wirem od stóp do głów, wdzierając się słoną wodą w uszy, usta i
nozdrza. Podbiła im nogi, gwałtownie szarpnęła za ręce, zakotłowała i
spłynęła pod brody <…>
Fale nacierały w mroku ze wszystkich stron, aby zatrzymać «Nan-Shan»
tam, gdzie czekała go zagłada. Zadawały statkowi ciosy pełne nienawiści i
dzikiego okrucieństwa. A on był jak żywa istota rzucona na pastwę
rozwścieczonego tłumu: poniewierany, tłuczony, podbijany w górę, ciskany w dół,
tratowany [Tajfun, с. 24].
У польськомовному перекладі хвилі «nacierały» (накочувалися), проте «неперсоніфіковане» дієслово «компенсується» в контексті дієсловом zatrzymać (затримати): «aby zatrzymać «Nan-Shan» tam,
gdzie czekała go zagłada».
Отже, мариністична проза Джозефа
Конрада становить значний інтерес для дослідників у галузі когнітивної
лінгвістики, лінгвостилістики, перекладознавства. Представлені в оригінальних і
перекладних текстах славетного прозаїка індивідуально-авторські смисли метафоричних
мовленнєвих конструкцій мариністичної тематики, підґрунтям яких є безцінний
практичний досвід мореплавця часів вітрильного флоту в поєднанні цього досвіду
з польсько-українською «ліричною настроєвістю» письменника [1, с. 195], є
вдячним матеріалом для дослідження не лише специфіки мовної особистості, а й
для повноцінного аналізу особливостей мовних картин світу різних народів.
Джерела
Межа тіні Конрад Джозеф.
Межа тіні ; пер. з англ. Ольги Фири. Київ: Знання, 2019. С. 3–166.
Тайфун Конрад Джозеф. Межа тіні ; пер. з англ.
Тайфун; пер. з англ. Миколи Рошківського. Київ: Знання, 2019. С. 167–285.
Smuga cienia Konrad Joseph. Smuga cienia. Źródło: Polska Biblioteka Internetowa https://play.google.com/books/reader?id=5VhaBAAAQBAJ&pg=GBS.PT2&hl=ru
Tajfun Konrad Joseph. Tajfun i inne opowiadania. Gdańsk: Copyright by Tower
Press, 2000. 135 s.
Література
1. Міняйло Р. В.,
Міняйло Н. В. Метафорична
персоніфікація в українськомовних перекладах прози Джозефа Конрада. Записки
з українського мовознавства, 2022. Вип. 29. С. 186–196. DOI: https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262404
2. Слюніна О.
Лінгвалізація концепту ВОДА в поетичному мовомисленні Павла Гірника. Наукові
записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 2 ч. Кіровоград:
РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2011. Вип. 95 (1). С. 279–285.
3. Wilczyńska T.,
Wilczyński O. Koncept «woda» jako wyznacznik idiostylu w małej prozie
Josepha Conrada. Studia Ukrainica Posnaniensia, 2023. № 11(1).
S. 29–39.
Немає коментарів:
Дописати коментар