Яковчук Анжела Валеріївна
Науковий
керівник – д‑р філол. н., професор Міняйло Р. В.
КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» ХОР
Вітрильне судноплавство є важливою сторінкою життя англійців.
Тому дослідники мариністичної тематики в англійській літературі повсякчас
підкреслюють, що мореплавці у своїх рейсах завжди знаходили і знаходять «яскраві
вирази, пов’язані зі специфікою своєї діяльності, деякі з яких згодом отримали
більш широкий зміст і проникли, особливо у метафоричному використанні, в
загальнолітературний шар мови». Фразеологія ж морського походження «посідає
друге місце після біблеїзмів за частотністю використання, тому сфера її
вживання набагато ширше, ніж фразеологічних одиниць іншої етимології» [4,
с. 22].
На сьогодні оригінально-авторському
баченню реалій морської стихії Джозефом Конрадом (Юзефом Теодором Конрадом
Коженьовським) «присвячено чимало наукових розвідок, де на першому плані –
аналіз лінгвостилістичних особливостей художніх текстів видатного прозаїка» [3,
с. 189], де насамперед привертає увагу семантика Конрадових розгорнутих
порівнянь.
В одному з таких розгорнутих
авторських порівнянь (в епізоді, коли щойно призначений молодий капітан прямує
до свого першого «капітанського» судна) Джозеф Конрад, крім особистої рефлексивної
метафоричної об’єктивації концепту КОРАБЕЛЬ, репрезентує також семантику
«типових загальних знань і уявлень» [1, с. 58] мореплавця часів
вітрильного флоту, а саме – усвідомлення нерозривного зв’язку з
кораблем-вітрильником, «відчуття» його на всіх рівнях (і духовному, і
«фізіологічному»), розуміння невідворотності важкої спільної боротьби за
виживання в умовах непередбачуваності морської стихії:
Statek! Mój statek! Już był moim. Wkrótce miałem go objąć w posiadanie
tak zupełne, o jakim nic na świecie nie daje wyobrażenia; zdany na moją odpowiedzialność,
miał stać się odtąd wyłącznym przedmiotem mych trosk i poświęceń. Oto czeka
już na mnie jak zaklęta królewna: nie może poruszyć się z miejsca, nie może
zacząć żyć, dopóki ja nie przybędę! Zdawało mi się, że słyszę już jego
wołanie z daleka, z daleka, jak by spoza chmur... A przecie nie przeczuwałem
dotąd jego istnienia, nie wiedziałem, jak wygląda, ledwo pamiętałem jego nazwę.
Mimo to byliśmy już nierozerwalnie ze sobą związani, jeśli nie na zawsze, to
na jakiś niewiadomy okres naszego istnienia — związani na dolę i niedolę, na
życie i na śmierć [Smuga cienia, с. 42-43].
Кораблі! Моєму кораблі! Він був моїм, щоб я володів та опікувався ним більше за все решту в світі; мій предмет відповідальності та відданості. Він чекав на мене, у полоні чарів,
нездатний поворухнутися, ожити, вийти у світ (доки я не прийду), немов зачарований
принц. Його поклик долинув до мене немов з‑за хмар. Я ніколи й не підозрював
про його існування. Не знав, як він виглядає, а лише краєм вуха почув його
назву, і все ж ми були міцно зв’язані один з одним на певний період
майбутнього, щоб разом втриматися на хвилях або полягти під ними разом! [Межа
тіні, с. 50].
Особливо виразне порівняння в
польськомовному перекладі корабля із зачаклованою королівною розкривається в
подальшому контексті повісті «Межа тіні» через семантичну деталізацію образу
жінки, здатної самій зачарувати чоловіка: … і щоб він [капітан
пароплава, ущипливий співрозмовник] не мав на увазі, що б не думав про мій
корабель, я знав, що той, мов рідкісна жінка, був одним зі створінь,
самого існування яких достатньо, щоб викликати щиру втіху: ти думаєш, що
добре жити в світі, де існує щось подібне [Межа тіні, с. 62].
Cokolwiek by sobie
mówił czy myślał ten cynik, ja już wiedziałem, że mój ukochany statek, na
podobieństwo niektórych rzadkich kobiet, należy do gatunku istot, których
samo istnienie budzi bezinteresowny zachwyt. W zetknięciu z nimi
człowiek zaczyna godzić się z życiem – dobry jest
bowiem świat, który takie istoty wydaje... [Smuga cienia, 51-52].
Упадає в око більш «романтизована»
кінцівка українськомовного перекладу – на відміну від польськомовного, у
якому «W zetknięciu z nimi człowiek zaczyna godzić się z życiem – dobry jest
bowiem świat, który takie istoty wydaje...» (буквально: Стикаючись з ними
[рідкісними жінками], людина починає миритися з життям – адже світ, який
породжує таких створінь, добрий...), тобто порівняймо семантичне наповнення: ʻвтішатися
життямʼ і ʻмиритися з життямʼ.
Загалом же корабель в осмисленні
його сутності тогочасними мореплавцями – особистість, якій властиве повноцінне
життя, що точніше передає українськомовний переклад, персоніфікуючи
мореплавське судно:
Неабияке терпіння
та пильність стануть моїми провідниками через розкидані острови, безвітряні дні
та нерухомі води туди, де я б відчув, як мій корабель нарешті гойдається на
хвилях та крениться під силою могутнього подиху безперестанного вітру, щоб жити
повноцінним, сповненим барв життям. Шлях буде неблизьким. Усі шляхи, які
ведуть до того, чого бажає наше серце, неблизькі [Межа тіні,
с. 55].
У польськомовному перекладі –
буквально «даючи морякові відчуття повнішого, інтенсивнішого життя»,
семантично «компенсоване» займенником нас – «де чекало нас
колисання довгих хвиль та широкі по́дуви сталих вітрів»:
Niezmierna
cierpliwość i niezmierna ostrożność miały przeprowadzić mnie przez tę strefę
poszarpanych wybrzeży, martwych wód i mdłego powietrza na pełny ocean, gdzie
czekało nas kołysanie długich fal i szeroki podmuch stałych wiatrów, dających
żeglarzowi poczucie pełniejszego, intensywniejszego życia. Droga miała być
długa –
długie są bowiem wszystkie drogi wiodące ku umiłowanemu celowi [Smuga cienia, 46-47].
В автобіографічному нарисі «The
Mirror of the Sea» («Дзеркало моря») Джозеф Конрад лінгвалізує концепт КОРАБЕЛЬ
в інший спосіб. Якщо в повісті «Межа тіні», за словами самого автора, наративи
молодого капітана корабля спричинені плутаниною «романтичних мрій та вкрай
практичного фахового аналізу» [Межа тіні, с. 60], то в «Дзеркалі морі»
переважає саме фаховий аналіз: «технічна мова – це інструмент, доведений
до досконалості століттями досвіду, бездоганна річ для свого призначення» [Дзеркало
моря, с. 27].
Проте, навіть крізь призму фахового
опису реалій, що переважає в «Дзеркалі моря», непоодинокими в цьому творі є
відзначені «онтологічним змістом» [2, с. 170] перифрази зі значенням ʻлюбов
до моряʼ, що дорівнює значенню ʻлюбов до корабляʼ: що її з такою готовністю
визнають деякі люди й народи, є складним почуттям, що складається з великої
частки гордості, значної частки необхідності, а найкращою і найсуттєвішою його
частиною є любов до кораблів – невтомних слуг наших надій і нашої
самооцінки.
Показовими в цьому (сутнісному,
онтологічному) аспекті метафоричної лінгвалізації концепту КОРАБЕЛЬ є рядки «корабель –
це витвір, який ми принесли у світ ніби навмисно для того, аби він утримував
нас на доброму рівні. Корабель не стерпить над собою зверхності звичайного
самозванця…» [Дзеркало моря, с. 45] / «statek jest istotą, którą stworzyliśmy jakby umyślnie poto, żeby nas
utrzymał na poziomie. Statek nie zniesie aby nim władał zwykły blagier» [Zwierciadło
morza, с. 31], у яких Джозеф
Конрад емоційно-лірично підкреслює особливе ставлення моряків часів вітрильного
флоту до своїх кораблів.
Отже, лінгво-семантичне наповнення
концепту КОРАБЕЛЬ (передовсім розгорнутими авторськими порівняннями і
метафорами) в польськомовному та українськомовному перекладах творів Джозефа
Конрада «The Shadow-Line» і «The Mirror of the Sea» перекладачі відтворили
відповідно до авторського задуму, спираючись на світоглядні константи Джозефа
Конрада – яскравого представника капітанів «кораблів минулих часів», коли
зв’язок мореплавця зі своїм кораблем досягав граничної чуттєвості, що межує з
почуттям любові та щирої відданості.
Джерела
Дзеркало моря Конрад Джозеф.
Дзеркало моря. Особова справа; пер. з англ. Андрія Бондаря. Київ: Темпора,
2021. XLVI, 426 с.
Межа тіні Конрад Джозеф.
Межа тіні ; Тайфун; пер. з англ. Ольги Фири, Миколи Рошківського. Київ: Знання,
2019. 286 с.
Smuga cienia Konrad Joseph.
Smuga cienia. Źródło: Polska
Biblioteka Internetowa https://play.google.com/books/reader?id=5VhaBAAAQBAJ&pg=GBS.PT2&hl=ru
Zwierciadło morza Konrad Joseph. Zwierciadło morza. Warszawa: Dom książki polskiej, spółka akcyjna, 1935.
223 s.
Література
1. Луньова Т. В.
Концепт КОРАБЛЕГИБЕЛЬ в есе Джона Фаулза «Shipwreck»: нерефлексивний і
рефлексивний аспекти. Science and Education a New Dimension. Philology,
2015. № 3(16). С. 58–61.
2. Міняйло Н.
Мореплавські перифрази в українськомовних
перекладах прози Джозефа Конрада. Матеріали ІІІ
Міжнародної славістичної конференції, присвяченої пам’яті святих Кирила і
Мефодія: «Національні наукові традиції в слов’янському світі»
/ за заг. ред. О.О. Маленко. Харків: ХНПУ; ХІФТ, 2023. С. 165–172.
3. Міняйло Р. В., Міняйло Н. В. Метафорична персоніфікація в українськомовних перекладах прози Джозефа Конрада. Записки з українського мовознавства, 2022. Вип. 29. С. 186–196. DOI: https://doi.org/10.18524/2414-0627.2022.29.262404
4. Shevchenko O. Репрезентація концепту «МОРЕ» в англійській фразеології у контексті національно-культурного світогляду. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Серія «Філологія», 2022. № 14(82). С. 21–25. https://journals.oa.edu.ua/Philology/article/view/3568 :22
Немає коментарів:
Дописати коментар