Василюк Марія Сергіївна СТИЛЕВЖИТОК МЕТАФОР У РОМАНІ БОРИСА ЯНЧУКА «НЕЗАКІНЧЕНА ОПЕРА»

 

СТИЛЕВЖИТОК МЕТАФОР

У РОМАНІ БОРИСА ЯНЧУКА «НЕЗАКІНЧЕНА ОПЕРА»

 

Василюк Марія Сергіївна

Стовбур Любов Миколаївна,

 кандидат філологічних наук, доцент

Запорізький національний університет

 

Анотація. У дослідженні висвітлено функціювання метафор у романі Б. Янчука «Незакінчена опера». Проаналізовано роль метафор, що впливають на глибинне відчуття мовної картини твору. Акцентовано  увагу на стилістичному навантаженні цих мовних одиниць у досліджуваному творі.

Ключові слова: стилевжиток, метафори, мовна картина світу.

Актуальність дослідження зумовлена тим, що немає лінгвістичних розвідок про стилістичну роль метафор у романі Б. Янчука «Незакінчена опера».

Постановка проблеми

Проблема стилевжитку метафор у романі «Незакінчена опера» Б. Янчука відкриває можливості для аналізу їх ролі у формуванні художнього образу та впливу на сприйняття тексту читачем. Дослідження цієї проблеми дозволяє виявити функції стилевжитку метафор у романі, їхню роль у структурі твору та їх значимість для формування унікального художнього стилю автора.

Мета дослідження – проаналізувати семантику й стилістичну роль метафор у романі Б. Янчука «Незакінчена опера».

Завдання:

–      провести семантичний аналіз виявлених метафор;

–      визначити стилістичну роль метафор у творі.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку мовознавства особливу увагу привертає детальне вивчення та обґрунтування особливостей різних стилістичних засобів. Дослідження вжитку метафор у художніх творах має не меншу актуальність. Окремі теоретичні аспекти стилевжитку метафор викладені у роботах А. С. Овсієнко [Див. 3], О. М. Мураховської, О. М. Лисенко [Див. 2], С. А. Стройкової та інших. Різні вчені здавна вивчають цей мовностилістичний засіб, адже властивість перенесення понять з однієї сфери в іншу дозволяє пізнати світ, його минуле й сучасне [Див. 4, с. 211].

Метафора серед різних засобів виразності у романі Б. Янчука займає одне з провідних місць, оскільки увиразнює власне-авторський стиль письма, формуючи багатосторонню семантику слів, створюючи яскраві, емоційні картини для читачів. За словами Л. Кравець, метафора «потужно живить емоційну енергетику слова, увиразнює його образну структуру, розширює смислові горизонти мови» [1, с. 2].

«Метафора – семантичний процес, коли назва переноситься з одного об’єкта позначення на інший через певну їх схожість під час порівняння» [2, с. 211]. Відповідно до семантичного змісту та функційного навантаження в романі «Незакінчена опера» вживаються такі види метафори:

1) номінативні, їх вже сприймають не як метафори, а слова у прямому сенсі: Широким рукавом річечка вливається в ставок [5, с.14]. Наведений вислів є усталеним і характеризує притоку річки;

2) предикативні, що характеризують предмет шляхом переосмислення його дій, діяльності: Рубіново, зелено, оранжево переморгуються семафори [5, с.142]. Завдяки метафорі читачі одразу уявляють, як змінюються кольори на семафорі;

3) оцінні метафори, за рахунок яких передається певна оцінка об’єкта: Лице – згусток пекучого болю [5, с.20]. Наведена метафора поєднує конкретне та абстрактне поняття, при цьому автор звертає увагу не на зовнішні риси обличчя, а на емоції персонажу;

4) оцінно-експресивні метафори, що не лише оцінюють, але й передають почуття: Перед очима був чомусь порожній вигін і німий вітряк, що здіймав до неба чорні руки… [5, с.19]. Окрім опису зовнішніх обрисів вітряка, ця метафора створює почуття тривоги, відчаю.

5) образні метафори, що базуються на мовних символах: Тоді клубочок розмотається і нитка приведе до губернаторової дружини [5, с. 61]. В основі наведеної метафори лежать фразеологізми розплутати клубок, розплутати ниточку, що означає з’ясувати суть певної заплутаної ситуації. У цьому випадку клубок – символ заплутаної справи, нитка – це окремі докази.

Основна стилістична роль метафор у романі «Незакінчена опера» – формування чітких образів. Завдяки можливості наділити персонажів, предмети, явища ознаками інших об’єктів, автор створює найбільш точні описи. Наприклад, лише іменниками створена метафора у реченні: Голос скрипки дужчає [5, с.19]. У словосполученні голос скрипки  письменник навмисно використав метафору замість лексеми ‘звук’, аби наділити скрипку душею і показати всю красу музики. Авторські метафори створюють не лише зорові образи, але й доповнюють пейзажі та картини людського буття виразними звуками. Це демонструє такий опис: Годинник вибив дванадцяту
[5, с. 125]. Саме метафори допомагають Б. Янчуку тонко передавати почуття і психологічний стан персонажів: З ніг спливала втома [5, с.159].

В окремих рядках майстерність автора досягається за рахунок контрастної семантики метафор, її протиставлення іншим лексемам: Холодна клямка обпекла долоню й пальці … [5, с. 6]. У багатьох випадках метафори в романі посилюють уже створені ефекти: Раптом дзвінкий крик розітнув хатню тишу [5, с.6]. У наведеному прикладі спостерігаємо спробу письменника за допомогою різних засобів передати читачам різку подію – крик. Для цього й використані прислівник раптом, а також метафора розітнув, семантика якої вказує на швидку дію.

Індивідуальний стиль письменника значною мірою сформований саме за рахунок яскравих авторських метафор. В одних реченнях вони короткі та влучні, а в інших – досить розлогі: Ще серпень не згорнув голубі вітрила, не натішився шовковими отавами на свіжих левадах, тихі веселки ще не вибрали воду з глибоких криниць і ставків, а полями-садами вже ходить-бродить вересень у барвистій киреї [5, с.13]. Ми уявляємо яскравий вересневий пейзаж, але не за рахунок прямого опису, а завдяки метафоричним образам барвистої киреї, голубих вітрил.

Висновки

Проведений аналіз дібраного фактажу засвідчив такі види метафор: номінативні, предикативні, образні, оцінні та оцінно-експресивні. У ході дослідження визначено стилістичну роль метафор, які в романі «Незакінчена опера» виконують подвійну функцію. З одного боку, вони допомагають створити живописні та чіткі образи людей, зображуваних подій та емоцій, що супроводжують ці події. З іншого – впливають на сприйняття індивідуального стилю митця, свідчать про його високий рівень майстерності, а також збагачують мову роману, роблячи її більш виразною, мелодійною та насиченою.

Література

1.  Кравець Л. Динаміка метафори в українській поезії ХХ ст.: монографія. Київ : ВЦ «Академія», 2012. 416 с.

2. Лисенко О. М. Метафора як об’єкт наукових студій. Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. 2017. Вип. 45. С. 22–29.

3. Овсієнко А. С. Метафора в сучасному мовознавстві: тлумачення та класифікація. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2018. № 32. Том 3. С. 105–110.

4. Українська мова. Енциклопедія / за ред. І. В. Муромцева. Київ : Видавництво «Майстер-клас», 2011. 400 с.

5.  Янчук Б. Незакінчена опера. Київ : Радянський письменник, 1986. 237 с.