ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ
ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ
Харачура Анна
Олександрівна,
студентка ОС
«Магістр», ОП «Прикладні філологічні студії»,
Маріупольський
державний університет у Києві, Україна
Науковий
керівник: Гайдук Неллі Анатоліївна,
кандидат
філологічних наук, доцент, доцент кафедри прикладної філології
Анотація. При перекладі текстів політичної
та/або суспільно-політичної тематики слід враховувати, що таким типам текстів
притаманні такі характеристики, як специфічні жанрові, комунікативні,
лінгвостилістичні, етноспецифічні, саме тому у процесі перекладу основною для
перекладача стає необхідність встановити вплив комунікативних та прагматичних
компонентів ситуації спілкування на стратегії перекладу текстів політичного
дискурсу.
Ключові слова – дискурс, політичний дискурс, перекладацькі домінанти.
Політичний дискурс вважається одним із найбільш ситуативно обумовлених
дискурсів. І тому при перекладі таких текстів необхідно враховувати наступні
характеристики:
1) жанрові /текст-типологічні;
2) комунікативні;
3) лінгвостилістичні;
4) етноспецифічні.
Ці характеристики функціонують як і окремо одна від одної, так і створюють
комплексну модель вихідного тексту. Перша характеристика описує загальні вимоги
зазначеного типу тексту незалежно від конкретної ситуації спілкування, тобто
текстові на суспільно-політичну тематику загалом притаманні наступні жанрові
ознаки: лексика здебільшого є загальновживаною, якщо це – офіційна мова
політики; розмовна лексика, якщо це спіч політичного діяча, конкретне звернення
чи спілкування із аудиторією; певна кількість тематично обумовлених термінів,
які позначають найактуальніші економічні, фінансові, політичні поняття, відомі
широкому загалу; велика кількість клішованих одиниць етикетного або
офіційно-ділового характеру; стилістичні фігури різних типів, риторичні
прийоми; особливий синтаксис: використання розповідних речень різної довжини,
чергування довгих та коротких сегментів, неповні речення, спонукальні, умовні
та питальні речення, та чергування таких речень.
Як зазначає М. М. Назаренко, «політична промова характеризується
специфікою способів та методів впливу на реципієнта інформації. Ефективність
такого впливу і дієвість маніпулятивних стратегій і тактик під час виголошення
політичних промов змушує політиків виважено ставитися до змісту та форми
промови, до використання мовних засобів, стилістичних прийомів, дизайну
композиції самого політичного виступу. Кожна офіційна особа за допомогою мовних
прийомів здійснює управління поведінкою суспільства, формуванням у цьому
суспільстві певних настроїв, спонукання до вирішення нагальних соціальних
проблем за допомогою тиску на емоційний і підсвідомий аспекти сприйняття» [2,
с. 118].
Вважаємо, що за комунікативним завданням та перекладацькими домінантами
тексти політичного та/або суспільно-політичного дискурсу тяжіють до медійного
тексту, адже реалізуються, здебільшого, у текстах масової комунікації, а, отже,
можемо викласти основні перекладацькі принципи наступним чином:
Автор медійного тексту чітко вказується (нерідко це може бути псевдонім), але
матеріали, написані різними авторами, не мають особистісних авторських ознак,
адже вони підпорядковані законам мовленнєвого жанру газетно-журнальної
публіцистики; при цьому автор не часто має можливість висловити у статті власну
думку, як правило, написані різними авторами тексти підпорядковані загальній
політиці журналу / газети / сайту тощо.
Реципієнтами медійного тексту є широкі прошарки населення, у тому числі і за віком,
хоча деякі видання мають вузьку тематичну орієнтацію і тому розраховані на менш
широке коло читачів.
Превалює когнітивна інформація,
частотні уживання емоційно забарвленої,
оцінної лексики, естетична інформація
майже відсутня. Когнітивна інформація у медійних текстах превалює і висловлена
незалежними від контексту мовними засобами: це цифрові дані, власні назви,
назви фірм, установ та закладів. Крім того, публіцистичний текст завжди має
оцінний підтекст, для передачі якого автор тексту, безумовно, буде
використовувати емоційно-оцінні засоби мовлення, тобто буде присутньою емоційна
інформація – окрім фразеологізмів, кліше і прихованих цитат, емоційна
інформація в газетно-журнальному тексті передається за допомогою широкої палітри
синтаксичних засобів: довжина і складність речення, адже короткі фрази
дозволяють різко збільшити динаміку оповіді, а контраст коротких і довгих
речень дозволяє виділити необхідне.
Щільність інформації невисока, можуть бути присутні цифрові дані, у т.ч. статистичні,
а також загальномовні скорочення.
Комунікативне
завдання тексту – повідомити нові відомості,
надавши їм певної оцінки, як того вимагає сучасна суспільна ситуація;
переконати широке коло читачів у правильності цієї оцінки, навернути їх до
думок під потрібним кутом зору про певні події, ситуації, осіб тощо.
Обшир читацької аудиторії викликає потребу доступності тексту. Слід не
забувати про відмінність суто публіцистичного та науково-популярного типів
текстів: перш за все, дані типи текстів будуть відмінними за колом читацької
аудиторії; тексти науково-популярні мають набагато вужче коло читачів, ніж
тексти, що публікують медіа для масового читача. До того ж, не слід забувати,
що публіцистичні тексти мають на меті не лише повідомити нову інформацію, але й
надати їх оцінку, переконати читача у безперечності цієї оцінки. Також
перекладацькою проблемою може стати передача єдиного образу кліше,
фразеологізмів, алюзій, що становлять семантичне ціле і тому інколи послівний
переклад частини тексту виявляється просто неможливим, особливо для того, щоб
зберегти у перекладі комунікативне завдання тексту оригіналу. Техніка передачі
ідіом, приказок, прислів’їв, крилатих виразів тощо давно розроблена. Перекладач
розглядає їх як семантичну єдність та намагається віднайти в мові перекладу
аналогічний фразеологізм, бажано – з тим же ступенем семантичної зв’язності, що
й у оригіналі [1].
Отже, в процесі перекладу основною для перекладача стане необхідність
встановити вплив комунікативних та прагматичних компонентів ситуації
спілкування на стратегії перекладу текстів політичного дискурсу. Комунікативна
компетенція реципієнтів тексту оригіналу та перекладу є невід’ємною складовою
перекладознавчої моделі та вибраних перекладачем стратегій. Перекладач повинен
звертати увагу на компоненти комунікативної ситуації у тексті оригіналу та
перекладному тексті.
До основних складових комунікативної компетенції, які найчастіше
привертають увагу перекладача при відтворенні текстів політичного дискурсу,
найчастіше відносять комунікантів (адресанта й адресата), текст повідомлення,
мету комунікації, ситуативний контекст (місце, час та інші умови спілкування). Значення цих компонентів та їхня дія на процес
перекладу буде відрізнятися у різних типах політичних текстів, створюючи
комунікативну модель кожного.
Література
1. Гайдук Н. А.
Навчально-методичний посібник з російсько-українського перекладу для студентів
спеціальності «Філологія» / укл. Н. А. Гайдук, к. філол. н., доцент
кафедри слов’янської філології і перекладу.
2-ге вид., перероб. і доп. Маріуполь: МДУ, 2021. 255 с.
2. Назаренко М. М. Труднощі перекладу текстів політичних промов / М. М. Назаренко
// Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка :
Філологічні науки. 2018. № 7 (321). С. 117 – 122.
Немає коментарів:
Дописати коментар