Кумечко Ангеліна Романівна СТИЛЕВЖИТОК АРХАЇЧНОЇ ЛЕКСИКИ У РОМАНІ В. М. КУЛАКОВСЬКОГО «ІВАН СІРКО»

 

СТИЛЕВЖИТОК АРХАЇЧНОЇ ЛЕКСИКИ

У РОМАНІ В. М. КУЛАКОВСЬКОГО «ІВАН СІРКО»

 

Кумечко Ангеліна Романівна

Стовбур Любов Миколаївна

кандидат філологічних наук, доцент

Запорізький національний університет 

Анотація. У дослідженні зроблено семантичну класифікацію, з’ясовано морфологічний статус, охарактеризовано стилістичну роль архаїзмів у романі В. Кулаковського «Іван Сірко».

Ключові слова: архаїзм, стилістика, стиль, застарілі слова, старослов’янізми.

Актуальність дослідження – необхідність комплексного аналізу архаїзмів у романі Віталія Кулаковського «Іван Сірко» через брак інноваційних контекстуальних лінгвістичних розвідок такого плану.

Постановка проблеми: у сучасній українській літературі архаїзми трапляються рідко, лише деякі письменники свідомо звертаються до цієї частини лексики з метою передати колорит, неповторність та своєрідність тієї чи тієї історичної доби. Саме у творі В. Кулаковсього «Іван Сірко» побутують архаїзми, які передають етніку та багатство української мови ХVII ст., а саме –  українського (козацького) бароко.

Мета дослідження – аналіз виявлених архаїзмів у творі «Іван Сірко» через призму їхньої семантики, морфологічного статусу і стилевжитку.

Завдання:

–      здійснити семантичну класифікацію розгляданих лексичних одиниць;

–      проаналізувати морфологічний статус цієї групи пасивної лексики у романі;

–      простежити специфіку стилістичного використання архаїзмів у творі.

Виклад основного матеріалу. Історичний роман Віталія Кулаковського «Іван Сірко» насичений архаїзмами, які є важливим стилістичним складником твору. Події історичного роману відбувались у ХVІІ столітті. Власне лексичні архаїзми значно переважають у творі. Вони виконують потужну стилістичну роль – занурюють читача в атмосферу описуваної епохи. Проте саме з лексемами цієї групи можуть виникати труднощі тлумачення.

Лексично-фонетичні архаїзми складають найменшу групу в романі. Лексеми цієї групи є найлегшими для тлумачення. Іноді під час швидкого читання людина може навіть не помітити, що це слово застаріле. Саме тому словники фіксують лексичні одиниці цієї групи рідше, ніж архаїзми інших груп: Не хочу я з Грицями воєвати, нехай ідуть до ролі, альбо свині пасти… [4, с. 66] (воєвати – воювати).

Лексично-словотвірні архаїзми письменник вживає порівняно часто. Під час читання твору проблеми з тлумаченням лексем цієї групи виникають рідко, бо хоч слова і мають застарілі префікси та суфікси, але зберігається корінь: …і назустріч їм гримнули сотні мушкетів і пістолів [4, с. 95] (пістоль – пістолет).

Лексично-морфологічних архаїзмів у творі мало порівняно з іншими видами архаїзмів, але їх достатньо для здійснення повноцінного аналізу. Витлумачити значення таких архаїзмів сучасному читачеві, як правило, набагато легше, ніж значення власне лексичних, адже хоч форма слів дуже незвична, корінь слова зберігається: Не розстрілювали, не садовили на палю, не вішали, а топили…[4, с. 18] (садовили – застаріла форма дієслова садити).

Лексично-семантичні (семантичні) архаїзми також широко представлені у творі. Через те, що ці самі слова, але з іншим значенням, і так побутують у сучасній українській літературній мові, то основним допоміжним засобом для їх розуміння стає контекст: Наливайко пішов навперейми грабіжникам, які вели полон [4, с. 64] (полон – узяті в полон воїни, а також мирне населення).

Архаїчні іменники на позначення абстрактних понять вживаються часто: Минувшина нагадувала та й нагадувала про себе [4, с. 83]; на позначення осіб за родом діяльності: Здобичники кричали, галасували, затято сперечалися [4, с. 37].

Дієслівні архаїзми на позначення дій, процесів разом з іменниками становлять найбільшу за обсягом групу. Їхньою виразною особливістю є те, що вони – основа групи лексично-морфологічних архаїзмів: – А хто ж рейментував ним? [4, с. 5].

У романі наявні архаїзми всіх груп за походженням: і власне українські, і старослов’янські, і запозичені з різних мов, проте їхня кількість неоднакова. Власне українські і старослов’янські архаїзми переважають у творі. Автор за допомогою застарілих слів передає тогочасний мовний колорит, тому й орієнтується на частоту вживання лексем цих груп у XVII столітті. Слід взяти до уваги, що кількість запозичених слів у мовленні різних соціальних груп може різнитися: козаки вживали їх частіше, ніж більшість селян чи міщан, адже мали зв’язки з іншими народами, ходили в походи, потрапляли в полон тощо. Старослов’янізми автор вживає переважно для надання тексту урочистості та відтінку книжної мови, рідко – для іронічного звучання: Воістину чудо із чудес! [4, с. 62] (використання префікса во-).

У монографії “Теоретична морфологія української мови” автори виділяють два центральні лексично-граматичні класи (іменник та дієслово) і три периферійні класи (прикметник, прислівник і числівник) [2, с. 16]. Виділяють також периферійний клас: діалектизми, старомодні іменники та дієслова, архаїчні конструкції, вислови і фрази. Головною стилістичною функцією вживання архаїзмів у історичному романі “Іван Сірко” є відтворення тогочасного мовного колориту задля занурення читача в атмосферу епохи, у якій жив легендарний кошовий отаман Запорозької Січі. Автор не мав на меті передати точний стан української мови ХVII століття, тому архаїчна лексика у романі вживається обмежено й архаїзми у творі розподілені нерівномірно. Характерним для роману є співіснування у тексті архаїчної лексики та сучасних відповідників, причому архаїзми вживаються рідше та при потребі надати стилістичного забарвлення: Вони ворогували один з одним, воювали усі супроти всіх [4, с. 62].

Висновки. Архаїчна лексика становить собою складну розгалужену систему. У романі автор вжив архаїзми усіх груп за походженням, серед яких переважають власне українські, що пояснюється значним домінуванням цієї групи серед усієї лексики української мови XVII cтоліття; старослов’янізми, які надають змістові викладеного урочистості, та небагато запозичених слів з інших мов. Твір містить архаїзми всіх груп: власне лексичні, лексично-фонетичні, лексично-словотвірні, лексично-морфологічні, лексично-семантичні. Було виявлено архаїзми двох центральних лексично-граматичних класів і трьох периферійних класів. Головною стилістичною функцією архаїзмів у романі «Іван Сірко» є відображення мовного колориту описуваної епохи з метою більшої  достовірності її сприйняття.

Література

1. Баранник Н. О. Архаїзми в романах С. Скляренка “Святослав”, “Володимир”. Література та культура Полісся. Серія “Філологічні науки”. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2019. Вип. 96. С. 202–213.

2. Колоїз Ж. В. Лексичні архаїзми у творчій спадщині Івана Нечуя-Левицького. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. Кривий Ріг : КДПУ, 2009. Вип. 3. С. 68–81.

3.  Крупеньова Т. І. Стилістичні конотації архаїзмів у художньому ідіолекті. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 8 Філологічні науки (мовознавство і літературознавство). Київ : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. С. 131–133.

4.    Кулаковський В. М. Іван Сірко : роман. Київ : Молодь, 1992. 320 с.

5. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови : академ. грам. укр. мови / за ред. І. Вихованця. Київ : Унів. вид-во “Пульсари”, 2004. 400 с.